Закарпаття має навчитися зберігати воду: чому річки та озера регіону втрачають рівень
Причини маловоддя на Закарпатті в соціальних мережах нерідко зводять лише до людського втручання — зокрема, до вирубки лісів. Однак зниження рівня води в річках та озерах регіону має значно складніші та глибші причини, які не можна розглядати окремо одна від одної.
Серед основних чинників завідувач кафедри геодезії, землеустрою та геоінформатики Ужгородського національного університету Владислав Пересоляк називає зміну клімату, тривалі періоди без опадів, масштабне осушення земель та прискорення поверхневого стоку води.
Історично водне господарство Закарпаття було орієнтоване насамперед на захист територій від руйнівних паводків та швидке відведення надлишкової води, а не на її накопичення. З цією метою десятиліттями осушували заболочені землі, будували меліоративні канали та випрямляли русла струмків.
Масштаби осушення та наслідки для екосистеми
За даними науковця, площа осушених земель на Закарпатті зросла з 7,2 тисячі гектарів у 1948 році до 183 тисяч гектарів. Унаслідок таких масштабних змін території поступово втратили здатність природно утримувати вологу:
Вода почала значно швидше стікати в річки та залишати регіон.
Зменшилося поповнення ґрунтових та підземних вод.
Система, що розроблялася для відведення надлишків вологи, сьогодні вимагає повного переосмислення через дедалі частіші й триваліші посухи.
Приклад озера Синевир: справа не лише в лісах
Яскравим доказом комплексності проблеми є стан «Морського ока» Карпат.
«Наша кафедра досліджує озеро Синевир, де спостерігається зниження рівня води, хоча навколишні ліси не вирубують уже близько 35 років. Це свідчить про те, що на водний баланс території впливає цілий комплекс чинників, а не лише стан лісового покриву», — пояснює Владислав Пересоляк.
Фахівці наголошують: Закарпаттю необхідна зміна парадигми управління водними ресурсами — від концепції «швидкого відведення» до сучасних технологій затримання та збереження води в регіоні.