Харків’янка рятує закарпатців від стресу: до чого тут цвяхи

Війна внесла корективи у життя багатьох. На Закарпатті з’явилося багато внутрішньо переміщених. Декому досі не вдається знайти та реалізувати себе, а дехто навіть простягає руку допомоги місцевим.


Маріанна Черепова – неймовірно сильна дівчина, яка добре знає, чого хоче від життя. Попри зайнятість, вона вміє знаходити час і для занять, які гартують тіло і дух. Та ще й навчає цьому інших.

Тож що таке цвяхотерапія? Чим вона корисна? Як цьому навчитися та чим корисне таке заняття? Про це та інше харків’янка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Цвяхотепарія допомагає впоратися з труднощами

Хоч Маріанна і працює дистанційно, та має дуже щільний графік, на особисті справи знаходить час тільки вдосвіта та у вихідні. Тим не менше, вона завжди активна, життєрадісна та випромінює позитив.

«Переживши обстріли вдома, я вирішила переїхати кудись у більш спокійний регіон. Мій графік роботи це дозволив зробити, оскільки працюю на міжнародну компанію через інтернет. Живу неподалік Ужгорода, у дуже живописному місці, серед казкової природи. На Закарпатті вже більше двох років. Тут знайшла нових друзів, розпочала життя з чистого аркуша. Звісно, мрію повернутися до рідного міста, але поки що не вважаю за доцільне», – каже вона «Карпатському об’єктиву».


Цвяхотерапію дівчина вважає своєрідною формою оздоровлення, яке допомагає знаходити правильний баланс між біллю та задоволенням, поганими та добрими думками, можливістю перезавантажитися та відключитися від хвилювань.

«Дошка Садху – це інструмент для духовної практики. Вона застосовується для роботи з фізичним тілом та внутрішніми емоціями, які нас наповнюють. Із цвяхами вміють працювати йоги, але не тільки. Наразі такі техніки набувають популярності у всьому світі. Що це таке? Дві дошки для двох ніг, у які вбито цвяхи. На них потрібно навчитися стояти босоніж. Бажано займатися на свіжому повітрі. Стояння на цвяхах прийшло до нас із Індії, воно трансформує тіло на різних рівнях. Передусім задіяно фізичний, адже людина, яка вперше зіштовхується зі цвяхами, реально відчуває дискомформ. Утім на наших стопах маса нервових закінчень, тож такі вправи допомагають покращити самопочуття, підвищити імунітет і зняти втому. По-друге, варто врахувати психологічні аспекти. Ми долаємо страх і вчимося протистояти незгодам. У нас виникає байдужість до фізичних незручностей і ми знімаємо власні обмеження. Наш організм адаптовується до стресу і вчиться з нього виходити. По-третє, у нас відбуваються зміни на енергетичному рівні. Ми вчимося контролювати емоції, розум, свідомість та абстрагуємося від ситуацій, які виникають довкола. Ми відчуваємо, як через тіло проходить тепло, вогонь, як звільняються наші енергії. Такі техніки допомагають навіть розкрити приховані таланти. Якби не цвяхотерапія, не знаю, чи змогла б я впоратися з труднощами у власному житті», – зізнається Маріанна.

Важливо правильно балансувати

Цвяхостоянням харків’янка захопилася 5 років тому, коли мала проблеми як зі здоров’ям, так і в особистому житті.

«У мене була страшна депресія після розлучення. Я навіть захворіла. На щастя, познайомилася з тренеркою з йоги з Одеси. Вона й відкрила мені двері у світ цвяхів та духовних практик, вперше в житті повела до церкви і навчила молитися. Я почала поступово перероджуватися і зцілятися, ставала іншою людиною… Невдовзі все налагодилося…. Тож завжди буду вдячною цій людині за її підтримку та терапію. Кому ж не поталанило із вчителями, може багато чого дізнатися про цвяхостояння й самотужки. У мережі є багато відео як інформативного характеру, так і з розкриттям деталей та цінними порадами», – стверджує Маріанна.


Заняття дівчина починає о 5 ранку. Для цього виходить на подвір’я навіть взимку. Наголошує, що ставати на цвяхи страшно тільки вперше.

«Цвяхи гострі, до них вперше страшно навіть рукою доторкнутися. Але стояти на них безпечно, вони не викликають фізичних пошкоджень. Така терапія дозволяє позбутися ще й невпевненості в собі і допомагає правильно балансувати не лише стопами на гострій поверхні, але й у різних ситуаціях, з якими зіштовхуємося. Спочатку потрібно правильно навчитися дихати, продумати свої бажання та комплекси, проаналізувати власні запити від життя. Крім того, треба бути внутрішньо готовою як до того, щоб стати на цвяхи, так і до змін загалом. Після цвяхостояння я ще займаюся йогою, відтак приймаю душ, снідаю і приступаю до роботи», – стверджує харків’янка.

Після того, як нові знайомі помітили, що Маріанна займається цвяхотерапією, до неї почали звертатися з проханням навчити, дати спробувати.

«Зараз я маю 10 учениць. Займаюся з ними безкоштовно. Це – як внутрішньо переміщені, так і місцеві дівчата. Кожна з них мала реальні проблеми і хотіла позбутися неприємностей, спробувати себе у чомусь новому, відкрити власний внутрішній потенціал, почати вивільняти емоції і зміцнювати тіло та дух. Приходило, звісно, більше бажаючих, але не всі наважилися не просто спробувати, а йти далі. Між іншим, у кожного на такі процедури можуть бути різні реакції. Хтось плаче, хтось сміється, хтось кричить, а хтось одразу знаходить втіху. Звісно, наплив емоцій відчуває абсолютно кожен», – із посмішкою наголошує дівчина.

Маріанна Черепова впевнена, що стоячи на цвяхах виникає відчуття випадання з часу.

«Поняття часу загалом є доволі відносним. Тож під впливом певних обставин чи зовнішніх факторів ми можемо просто перестати відчувати час. Як зізнавалися мені деякі учениці, простоявши на дошці хвилин 10, їм здавалося насправді, що пройшло не більше 40 секунд. Це – дуже цікавий феномен. Між іншим, дехто, в кого є зайві кілограми, боїться ставати на цвяхи. Запевняю, що вага абсолютно тут ні до чого!», – каже дівчина.

Дошки Садху, як розповідає харків’янка, протипоказані вагітним та тим, хто вживає антидепресанти. Усі інші сміливо можуть пробувати власні сили.

«Практики підходять більшості і є тільки незначні обмеження щодо тих, кому вони можуть нашкодити. Запевняю, що всі блоки виникають тільки у наших головах, тож більшість боїться навіть спробувати. Те, що стояти на цвяхах небезпечно – не більше, ніж міф. Але дошку для терапії слід використовувати не зроблену власними руками, а спеціальну. На дошках Садху цвяхи розташовані на рівних відстанях один від одного і стояння на них є цілковито безпечним для ніг. Замовити таку нехитру конструкцію можна через інтернет на спеціальних сайтах. Вибір є доволі хороший», – зізнається Маріанна.


Загалом харків’янка є неабиякою любителькою гострих відчуттів і мріє ще спробувати ходіння по розпеченому вугіллю.

«Від ходіння по жаринах немає опіків. Це – дуже цікава практика. Якось була присутньою на такому дійстві, але тоді ще сама не наважувалася спробувати. Наразі стала більш азартною і мене приваблює все незвичне. Люблю відчувати приплив адреналіну. Вуглеходінням дехто лікується, реабілітується, позбавляється різних проблем. Воно сприяє загальному оздоровленню організму. Але для мене головне – непізнаність. Вогонь – це потужна енергетика, він очищає, але й спопеляє. Наразі шукаю однодумців, бо такі практики краще проводити гуртом. Та й сама б для початку краще долучилася до тих, хто вже має досвід», – наголошує дівчина.

За її словами, на Закарпатті навіть сама природа є цілющою та життєдайною, тож тут відчувається якесь особливе піднесення, близькість із вищими силами, а отже не використовувати потенціали, що дарує довкілля, нераціонально.

«Для внутрішнього спокою важливі навіть дрібниці… такі, як купання у водоймах і не обов’язково взимку… прогулянки до лісу, відчуття єдності з навколишнім світом. Усе це вкупі впливає на наш організм, наші думки та наші вчинки. Тож радію, що доля закинула мене саме в такий унікальний край, у який неможливо не закохатися. У перспективі буду робити й надалі те, чим займаюся і більше досліджувати чарівне Закарпаття», – підсумовує Маріанна.

Марина АЛДОН