Дрібниці, які вказують на те, що людині не треба довіряти

Не однаразово багатьом закарпатцям доводиться стикатися з людьми який врешті розумієш що не потрібно було довіряти.
Яка дрібниця! Ця дрібниця не варта уваги! Так ми собі говоримо і намагаємося не звертати уваги на дрібниці – щоб дріб’язковими не видатися. Але коли Левенгук мікроскоп винайшов, всі теж жартували і сміялися: там якась дрібниця кишить пузата. При чому тут чума і холера? А ось ці мікробики і викликають страшну хворобу. Хоча вони такі крихітні…

Іноді маленькі вчинки грають вирішальну роль…
Один чоловік відмовився від співпраці в бізнесі з можливим партнером. І пояснив це так: той постійно запізнювався на зустрічі. Не дуже сильно, хвилин на десять. Але робив це систематично.

А друга причина була взагалі смішна і нікчемна. Цей партнер на питання: «Котра година?» відповідав так: «Шість годин», хоча було без трьох хвилин шість, наприклад. Годинники на його руці показували: без трьох шість. А він говорив: шість. Це не правда. Йому лінь було сказати точний час і він округляв. Але округляв нечесно: не відповідав, мовляв, майже шість. А саме називав навмисне неправильні цифри. А один раз він попросив дрібні гроші, води купити в автоматі, в аеропорту. Сто рублів. І не віддав потім, навіть не згадав.

Це дурість якась – відмовитися від співпраці через такі незначні факти. Але той, хто відмовився, був великим ділком і перевертав величезними грошима. Тому і керував великим бізнесом – він звертав увагу на дрібниці. На неначищенний ґудзик у солдата – хоча яке відношення ґудзик може мати до бойових і стройових успіхів?

Так перевіряють, чи варто довіряти людині чи ні. Чи здатний він зберігати «аманат» – майно матеріальне і нематеріальне. Таємницю, секрет, любов, дружбу, віру… Ось за цими мікроскопічними ознаками можна дізнатися, чи здатна людина бути чесною до копійки в грошових справах? Чи здатна зберегти інформацію, ні словом не обмовившись нікому? Чи здатна не підвести ні на хвилину у відповідальній ситуації?

Ще у одного радянського письменника була розповідь про те, як вони з майбутніми космонавтами ловили форель відпочинку.

Пійманих рибок менше тридцяти сантиметрів треба було відпускати: нехай молодняк росте! А один товариш зловив рибку невелику. Приклав лінійку; їм спеціально видали лінійки для вимірювання. Рибка мала виявилася, на пару сантиметрів менше. Але товариш якось довго вимірював, і так, і сяк прикладав лінійку; а потім все ж кинув форель в садок з уловом. Мовляв, вона досить велика! І письменник подумав: таких не беруть в космонавти! І точно. Не взяли цю людину в космонавти. Не пройшов він тестування…

Ось такі дрібні, крихітні, мікроскопічні вчинки говорять про те, що людині не треба довіряти величезні гроші або управління космічним кораблем. І аманат довіряти не треба. Коли мова йде про величезну довіру, треба застосувати мікроскоп, лінійку, аптекарські ваги… У звичайному житті можна зменшити-додати, запізнитися або сто рублів не віддати. Але іноді довіра – питання життя і смерті. Збереження астрономічних сум або особистого майна. Або таємниці… Ось тоді треба «міряти в грамах» і звертати увагу на дрібниці. На мікробів.

Ганна Кір’янова zatyshok.net.