Закарпатська джерга рятує від смертоносних морозів в американському штаті Техас
Інфраструктура й житлові конструкції не розраховані на такі удари стихії, повсюдним є відключення електроенергії.
Ось як О. Луцишина описала ситуацію на своїй сторінці в соцмережі: «Температура впала до мінус 14, і це практично в субтропіках, де навіть якщо взимку й буває сніг, то чисто на один день, для краси. Це я до того, що місто не готове, і штат теж – тут не теплоізольовані труби, нещасні худі стіни й нема зимової ґуми для авто. Все паралізоване, від електростанції до Старбакса (що незмірно гірше, хоча насправді ні, бо через пандемію всередину й так не пускали). Машина під снігом і кригою, все, що я могла для неї зробити, – це переставити подалі від дерев, які тут падають під вагою льоду на що попало. Вночі зникла електрика, в хаті в мене температура частково плюсова (за Цельсієм аж 3 градуси вище нуля). Я сиджу загорнута у джергу, яку колись у 2007-му привезла мені в подарунок Марія Маєрчик (Письменниця й викладачка, яка теж народилася в Ужгороді. – Авт.), і тим врятувала мене багато разів, бо ця джерга їздила зі мною з тих пір по цілому континенту. Комп’ютер мій іще працює, від нього заряджаю телефон, на якому працює слабкий інтернетик від іще живої телефонної компанії. Вайфай, звісно, вирубаний. Мої сусіди з усіх поверхів ходять туди-сюди вгору-вниз, як матроси капітана Крозьє по вантах умерзлого у кригу корабля. Це приблизно так само безпечно, бо на сходах намерзло льоду. Рано чи пізно доведеться вийти й мені, бо комп сяде, й телефон доведеться заряджати з машини, дав би їй Бог здоров’я. Плити тут електричні, тож кухня абсолютно паралізована, кави зварити ніяк, усе поблизу в пішому радіусі зачинене, на дорогах – каток для фігурного катання й уже кілька смертей».
Друзі, які живуть у Остіні, запросили пані Оксану до себе, а українські колеги, в тому числі й закарпатські, підтримали дружнім словом.
Василь ГОРВАТ