Чому діти не довіряють батькам: як зміцнити стосунки
Нагадаємо на Закарпатті зникла 16 річна дівчина.
Батьки здатні одночасно сформувати та зруйнувати довіру. На них лежить відповідальність за те, чи буде дитина відверта з ними. Ставлячи собі питанням, чому малеча вам не довіряє, зверніть увагу на свої дії.
Є батьки, які намагаються дбайливо вибудовувати довірливі відносини зі своїми дітьми. Інші на це можуть навіть не зважати. Про це у своєму блозі розповів Дмитро Карпачов.
Цікаво Чому дітям важливо мати час на нудьгування: пояснення науковців
Які батьківські помилки руйнують довіру дитини
► Залякування. У дорослих є безліч "страшилок", якими вони залякують дітей. Це може бути: інтернат, поліція, шантаж дорогими серцю речами. Це погано впливає на дитячу самооцінку та змушує болісно переживати свою залежність від близьких.
► Маніпуляції любов'ю. Наприклад, "Якщо ти це зробиш, я перестану тебе любити". За своєю суттю ці фрази – чиста брехня. Нормальні батьки не перестануть любити свою дитину через дитячі пустощі або неслухняність.
Маніпуляції
► Незрозумілі заборони. Будь-яке обмеження має бути аргументовано. Проте часто батьки нічого не пояснюють, а тиснуть авторитетом: "Тому що я так сказав". Подумайте, яку виховну цінність несуть подібні аргументи.
► Покарання їжею. Заборона на солодке – ефективний важіль тиску на дитину. Чим більше ви будете позбавляти дитину смачненького, тим сильніше він буде хотіти його. Коли покарання закінчиться, варто тримати солодощі якомога далі, оскільки зголоднілий малюк накинеться на них з подвоєною силою.
► Висміювання. Не можна сміятися з того, що важливе для дитини, хоч дорослим це й може нісенітницею. Також варто табуювати жарти над зовнішністю, дитячими виробами та почуттями.
► Програмування на невдачі. Наприклад, "Та нічого в тебе не вийде", "Вічно ти робиш все погано" – такі слова формують негативні установки та створюють невпевненість в собі, налаштовують дитину проти батьків.
Головна причина відсутності довірчого спілкування дітей з батьками – боязнь осуду. Якщо дитина розповість мамі, що штовхнула однокласника, її передбачуваною реакцією стане обурення, бажання покарати. Чи буде дитина відвертим наступного разу? Швидше за все, вона свідомо приховає неприємні новини від мами, а потім це перейде у звичку.
Формування довіри
Найбільша робота повинна відбуватися до 7 років життя дитини. Адже саме у цьому віці закладаються основи характеру і поведінкові моделі, на яких в майбутньому буде будуватися особистість. У час підліткового віку відбувається шліфування того, що закладали раніше.
• Підтримуйте свою дитину. Станьте для неї "стіною", на яку завжди можна покластися або сховатися від негараздів.
• Поважайте особистий простір. Мама не має права ритися в речах дитини навіть під слушним приводом. Тато не повинен підслуховувати телефонні розмови. Якщо ви випадково дізналися або знайшли щось, то удайте, що нічого не сталося. Звичайно, якщо знахідка несе небезпеку, прийміть відповідні виховні заходи, але так, щоб дитина не здогадалася, де і як "прокололася".
• Розмовляйте. Не замовчуйте конфлікти та проблеми всередині сім'ї або поза нею. Не ігноруйте тривоги та страхи дитини. Цікавтеся справами, знаходите час поговорити про дрібні та важливі речі.
Розмовляйте з дітьми
• Не брешіть. Не існує такого поняття, як "брехня на благо". Якщо ви не можете про щось розповісти, скажіть чесно, що зараз не час, але пізніше ви обов'язково все поясните. Якщо розповісти необхідно, попрацюйте над подачею, щоб не засмутити дитини.
• Обіймайте і цілуйте. Тактильні відчуття вкрай важливі для дітей. Підліткам не менш приємні теплі мамині обійми або жартівливо скуйовджене волосся великий татовою рукою. Вони будуть пам'ятати ці жести все своє життя.
Батьки здатні одночасно сформувати та зруйнувати довіру. На них лежить відповідальність за те, чи буде дитина відверта з ними. Ставлячи собі питанням, чому малеча вам не довіряє, зверніть увагу на свої дії.
Є батьки, які намагаються дбайливо вибудовувати довірливі відносини зі своїми дітьми. Інші на це можуть навіть не зважати. Про це у своєму блозі розповів Дмитро Карпачов.
Цікаво Чому дітям важливо мати час на нудьгування: пояснення науковців
Які батьківські помилки руйнують довіру дитини
► Залякування. У дорослих є безліч "страшилок", якими вони залякують дітей. Це може бути: інтернат, поліція, шантаж дорогими серцю речами. Це погано впливає на дитячу самооцінку та змушує болісно переживати свою залежність від близьких.
► Маніпуляції любов'ю. Наприклад, "Якщо ти це зробиш, я перестану тебе любити". За своєю суттю ці фрази – чиста брехня. Нормальні батьки не перестануть любити свою дитину через дитячі пустощі або неслухняність.
Маніпуляції
► Незрозумілі заборони. Будь-яке обмеження має бути аргументовано. Проте часто батьки нічого не пояснюють, а тиснуть авторитетом: "Тому що я так сказав". Подумайте, яку виховну цінність несуть подібні аргументи.
► Покарання їжею. Заборона на солодке – ефективний важіль тиску на дитину. Чим більше ви будете позбавляти дитину смачненького, тим сильніше він буде хотіти його. Коли покарання закінчиться, варто тримати солодощі якомога далі, оскільки зголоднілий малюк накинеться на них з подвоєною силою.
► Висміювання. Не можна сміятися з того, що важливе для дитини, хоч дорослим це й може нісенітницею. Також варто табуювати жарти над зовнішністю, дитячими виробами та почуттями.
► Програмування на невдачі. Наприклад, "Та нічого в тебе не вийде", "Вічно ти робиш все погано" – такі слова формують негативні установки та створюють невпевненість в собі, налаштовують дитину проти батьків.
Головна причина відсутності довірчого спілкування дітей з батьками – боязнь осуду. Якщо дитина розповість мамі, що штовхнула однокласника, її передбачуваною реакцією стане обурення, бажання покарати. Чи буде дитина відвертим наступного разу? Швидше за все, вона свідомо приховає неприємні новини від мами, а потім це перейде у звичку.
Формування довіри
Найбільша робота повинна відбуватися до 7 років життя дитини. Адже саме у цьому віці закладаються основи характеру і поведінкові моделі, на яких в майбутньому буде будуватися особистість. У час підліткового віку відбувається шліфування того, що закладали раніше.
• Підтримуйте свою дитину. Станьте для неї "стіною", на яку завжди можна покластися або сховатися від негараздів.
• Поважайте особистий простір. Мама не має права ритися в речах дитини навіть під слушним приводом. Тато не повинен підслуховувати телефонні розмови. Якщо ви випадково дізналися або знайшли щось, то удайте, що нічого не сталося. Звичайно, якщо знахідка несе небезпеку, прийміть відповідні виховні заходи, але так, щоб дитина не здогадалася, де і як "прокололася".
• Розмовляйте. Не замовчуйте конфлікти та проблеми всередині сім'ї або поза нею. Не ігноруйте тривоги та страхи дитини. Цікавтеся справами, знаходите час поговорити про дрібні та важливі речі.
Розмовляйте з дітьми
• Не брешіть. Не існує такого поняття, як "брехня на благо". Якщо ви не можете про щось розповісти, скажіть чесно, що зараз не час, але пізніше ви обов'язково все поясните. Якщо розповісти необхідно, попрацюйте над подачею, щоб не засмутити дитини.
• Обіймайте і цілуйте. Тактильні відчуття вкрай важливі для дітей. Підліткам не менш приємні теплі мамині обійми або жартівливо скуйовджене волосся великий татовою рукою. Вони будуть пам'ятати ці жести все своє життя.