80-річний цирульник із Дубового на Закарпатті ще й нині стриже чоловіків

Михайло Мезей із Дубового на Тячівщині вже понад 60 років займається улюбленою справою – стриже чоловіків. А ще він – фанат футболу, до якого й сам був причетний. 4 вересня йому виповнилося 80, але досі працює. Вже би й полишив, та не може – має постійних клієнтів, які інших перукарів не визнають. Ми зустрілися з ювіляром та розпитали про його життя.

Народився він1940-го в Дубовому, в сім’ї будівельника та кухарки. Ще мав старшу сестру та двох молодших братів. У післявоєнні роки сім’я, як і всі, жила скромно: вели сільське господарство, тримали худобу. Власне, обов’язком дітей було доглядати корів. І саме на полях, де їх випасали, проходили перші футбольні матчі Михайлика та сусідських хлопчаків. Справжніх м’ячів не мали, тож майстрували їх самі – лобда з ганчір’я тоді нікого не дивувала.

У дитинстві проявився потяг не тільки до футболу, а й до перукарства. Якось нишком узяв ножиці для стрижки овець та постриг меншого за себе Миколу. Спроба виявилася не зовсім вдалою, зачіска не сподобалася й брату, однак це не зупинило майбутнього майстра.

У місцевій школі він закінчив 7 класів. 1959-го юнака призвали до армії, й саме там розкрилися його здібності. Спочатку просто підстригав товаришів по службі, а згодом, пройшовши курси в Йошкар-Олі (Росія), став перукарем військового підрозділу.

Після 3-х років армії повернувся додому й відкрив свою першу перукарню. Тоді в селі був ще один цирульник. «Спочатку між нами існувала певна ворожнеча та конкуренція, а згодом навіть працювали разом», – розповідає ювіляр. З тих пір М. Мезей є незмінним перукарем багатьох дубівчан. Більшість його клієнтів – чоловіки. За понад 60 років практики довелося робити різні зачіски – від «полубокса» до «канадки». В 1980-х популярним серед представників сильної статі стало довге волосся. Зараз же люди надають перевагу класичним стрижкам.



Паралельно з перукарською кар’єрою розвивав Михайло Васильович і футбольну. Так, із 1965 по 1970-й грав за колгоспний ФК «Колос» та за команду с. Ганичі, був одним із кращих воротарів у районі. А коли вже вік не дозволяв гасати по полю – тренував рідний колектив, виступав арбітром на райзмаганнях. Зізнається, що з дитинства вболіває за «Динамо» (Київ), і якось у часи, коли тренував «Колос», поталанило зустрітися з Йожефом Сабо, ексгравцем «Динамо». Вони швидко знайшли спільну мову та навіть випили закарпатського вина.

М. Мезей із дружиною виховали двох доньок, одна з яких пішла по стопах батька. Онуки Михайло та Дмитро теж тішать. Із першим уже майже 10 років дідусь працює в родинній перукарні: чоловіки старшого та середнього віку – його клієнти, а молодь і діти – внукові. Тут завжди панує особлива атмосфера: телевізор транслює футбольні матчі, а на столику лежать спортивні газети. І це закономірно, адже футбол – також їхнє спільне захоплення: Михайло-молодший грає за дубівський ФК «Карпати».

А ще пан Мезей полюбляє проводити час на природі. На околиці селища збудував дачу, влітку туди виводить і корівку. Садівництво – це теж його, із задоволенням щепить плодові дерева. Щиро бажаємо ювіляру ще довгі роки натхненно робити зачіски відданим клієнтам, створюючи позитивний настрій.

Лідія БІЛАК, НЗ