У закарпатському Хмільнику живу воду можна набрати безкоштовно
По воду до села Хмільник Берегівського району (до адмінреформи село входило до складу Іршавського району) люди їдуть з різних куточків Закарпаття, і навіть з інших областей. За смакові якості люди наділили рідину якнайкращими епітетами: жива, добра, файна, чиста, срібна.
На початку села, поруч з автобусною зупинкою, де рейсові автобуси здійснюють висадку і посадку пасажирів у напрямку Кам’янського, є облаштоване джерело, з якого тече жива вода. Зазвичай тут завжди черги, площадка занята транспортними засобами.
Кореспондент «Карпатського об’єктива» відвідала Хмільник і поспілкувалася з місцевими та поціновувачами доброї води.
Пан Іван проживає в хаті через дорогу. На час мого візиту чоловік поспішав у справах, тому, відкриваючи ворота, говорив швидко:
– Ця вода називається «Горзівка». Чому – не знаю. Джерело бере початок із-за гори. Рідина тече із землі, влітку холодна, а взимку трохи тепліша. Люди хоснують її давно, більше сто років. Коли робили дорогу, то криницю прикрили плитою, а потім закатали асфальтом. Для зручності поставили трубу. Струмінь води хороший, тому тару наповнюємо швидко.
На дорозі зупиняється вантажівка. З неї виходить усміхнений водій років 30. З п’ятилітровим бутлем прямує до джерела.
– То чудо, що черг нема, – дивується. – Тепер проїздом, зупинився, аби набрати води, бо у таку жару хочеться пити і пити, а ця вода добре втамовує спрагу. Живу в Хусті, регулярно приїжджаю у Хмільник по воду, бо вода дуже добра, холодна.
На початку села, поруч з автобусною зупинкою, де рейсові автобуси здійснюють висадку і посадку пасажирів у напрямку Кам’янського, є облаштоване джерело, з якого тече жива вода. Зазвичай тут завжди черги, площадка занята транспортними засобами.
Кореспондент «Карпатського об’єктива» відвідала Хмільник і поспілкувалася з місцевими та поціновувачами доброї води.
Пан Іван проживає в хаті через дорогу. На час мого візиту чоловік поспішав у справах, тому, відкриваючи ворота, говорив швидко:
– Ця вода називається «Горзівка». Чому – не знаю. Джерело бере початок із-за гори. Рідина тече із землі, влітку холодна, а взимку трохи тепліша. Люди хоснують її давно, більше сто років. Коли робили дорогу, то криницю прикрили плитою, а потім закатали асфальтом. Для зручності поставили трубу. Струмінь води хороший, тому тару наповнюємо швидко.
На дорозі зупиняється вантажівка. З неї виходить усміхнений водій років 30. З п’ятилітровим бутлем прямує до джерела.
– То чудо, що черг нема, – дивується. – Тепер проїздом, зупинився, аби набрати води, бо у таку жару хочеться пити і пити, а ця вода добре втамовує спрагу. Живу в Хусті, регулярно приїжджаю у Хмільник по воду, бо вода дуже добра, холодна.