Василь Шкіря: «Усе життя йду стежкою казок»

січня 09 / 2019
Василь Шкіря: «Усе життя йду стежкою казок»

Наприкінці минулого року в ужгородському видавництві «Карпати» побачила світ книга відомого українського письменника Василя Шкірі «Тайстра казок». У ній, як і в інших своїх попередніх виданнях, автор традиційно майстерно поєднує казкове й реальне, фантастичне й буденне наше життя, яке проходить в одному із наймальовничішому куточку Закарпаття, а події відбуваються у наші дні з нашими сучасними, ровесниками.

Передмову до збірки казок «Казкар із казкового краю» написав голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури Василь Густі. «Смерековий камінь, Турецька криниця, Багно, Бужора… Це лише частина із цілого переліку місць на Іршавщині, де письменнику Василю Шкірі випало щастя народитися – в селі Загаття, де неповторний край природи щедро живить духовні джерела, - йдеться у передньому слові. – Тож не дивно, що серед його земляків багато коломийкарів, умільців, взагалі талановитого люду. А Василь став оповідачем і казкарем. Як прозаїк, він чітко визначив для себе свою царину на безмежній ниві української літератури. Ще в шкільні роки із першими спробами – оповіданнями для дітей - прийшов у літературне об’єднання «Промінь», яке діяло при районній газеті «Нове життя».

Василь Шкіря із самого раннього віку вбирав у себе мудрі і повчальні оповідання старожилів. До того батьківського і дідівського мистецького арсеналу в наш час доєдналася художня література. І саме на неї лягла велика і почесна відповідальність формування основи мистецьких та естетичних уподобань, готувати дитину і юнь до великого життя. До цього свого часу ще із-за шкільної парти і долучився Василь Шкіря. Він почав творити літературну казку.

Першим запримітив у хлопцеві Божу іскру і підтримав його, опублікувавши кращі твори на шпальтах районної часопису, тодішній редактор Василь Звонар. А було це так.

Якось у рідне село Загаття приїхав ляльковий театр з Ужгорода. Про його виставу «На сцені «Іван Царевич» написав до райони. І замітку було опубліковано. Окрилений успіхом, Василь Шкіря продовжував писати. А тут ще одержав листа від Василя Звонар, в якому писалося: «Якщо й надалі будеш працювати над словом, можеш стати журналістом».

А писати літературну казку надихнула Василя Шкірю зустріч із відомим українським письменником Степаном Жупанином. Ось Як він про це згадує: “ Незважаючи на те, що Степан Ілліч народився в м. Іршава, часто приїжджав до рідних і знайомих, я познайомився з ним в місті над Ужем біля лялькового театру. Виявилось, що він уже давно знайомий із моєю творчістю з газетних публікацій (новели, казки, оповідання) охоче друкували в газетах «Закарпатська правда», «Молодь Закарпаття» і «Молодь України», а у «Поличці «Карпатського краю» на той час уже вийшла збірка «Як Осел вогонь сховав» та «Сльози лелеки». Степан Ілліч просто по-дружньому підказав: «Я читав твої твори. Непогано пишеш. Однак у тебе найкраще виходить казка. Тому не марнуй дорогий час. А пиши те, що тобі найбільш до душі. Письменників, які пишуть для дітей, мало. Саме в казці ти повинен сповна реалізувати себе».

Від почутого, зізнається Василь Шкіря, у нього перехопило дух. Людина, яку він зустрів уперше, так щиро і душевно відгукнулася про його творчість і юнак із гірського села прислухався до слів метра пера Степана Ілліча і почав творити саме літературну казку. Тепер уже можна ствердно сказати: він показав Василеві правильну стежку в літературу. С.І.Жупанин, до речі включив казки Василя Шкірі «Вівчарик і Босорканя» та «Зайчик у листі» до навчального посібника для учнів 5-6 класів загальноосвітніх шкіл, 1-2 класів гімназій і ліцеїв Закарпаття «Верховиночка».

Василь Шкіря: «Усе життя йду стежкою казок»


З тих пір і почалася дружба Василя Шкірі із Степаном Жупанин. Остання зустріч із відомим поетом відбулася напередодні його 70-річчя у його племінниці Віри Жупанин. Він якраз важко захворів, переніс інсульт, але дуже зрадів побаченню, хоча вже дуже важко вимовляв слова. Василь Шкіря дав слово своєму вчителю до його ювілею написати про нього книгу із того часу почав активно листуватися з ним. Свої думки і погляди Степан Жупанин викладав на друкарській машинці. Водночас передав йому свої архівні матеріали. Їх за життя письменника назбиралося чимало. Коли працював над рукописом, повсякчас думав про назву книжки. Варіанти були різні. Зупинився на кількох: «Моя стежина», «Стежинка в життя», «Стежина Степана Жупанина» та інші. Чому всюди слово «Стежина»? Дуже просто. У його віршах для дітей дуже часто зустрічається це слово.

Василь Шкіря доклав чимало зусиль до того, щоб у школі, де вчився Степан Жупанин, було створено «Літературну світлицю». Тут зібрано багато матеріалів про письменника, його особисті речі, твори та спогади про нього. Водночас Степан Ілліч мрія, щоб такі світлиці були в кожному селі, дена родилися відомі майстри слова. У Осої – Федору Потушняку, В.Раківці – Юрію Мейгешу, Сухій – Дмитру Кременю, Кушниці – Ользі Рішаві. Молоде покоління повинно знати тих людей, які творили добро для рідного краю.

Серед тих, кому завдячує Василь Шкіря в своєму літературному сходженні , і відомий фольклорист, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук Іван Хланта. Ще далекого 1995 року включив розповідь про нього у біобібліографічному покажчику «Літературне Закарпаття у ХХ столітті».
Його увагу привернуло те, що щомісячник українського республіканського відділення дитячого фонду надав Василь Шкіря сторінку, в якій було надруковано казки (листопад 1990 рік). А ще казки Василя Шкірі можна було зустріти в читанці для малят «Ведмедик» (Новини Закарпаття, жовтень 1993рік). А газета «Молодь Закарпаття» приурочена молодому оповідачеві добірочку. На той час він прийшов до читача також із збірками «25 казочок для маленьких діточок» (1994 рік) та «Розбиті серця» (1995рік).

Василь Шкіря: «Усе життя йду стежкою казок»


У нарисі «Добротворець», вміщений у книзі «Літературно-мистецьке життя Копашнова», Іван Хланта так відгукнувся про творчість казкаря з Іршави: «Найбільша заслуга Василя Шкірі в тому, що він став автором літературних казок для дітей, у яких тісно пов’язано їх зміст зі сучасністю, пропагує морально-етичні норми співжиття. Він знаходить власні теми та засоби художнього самовираження. Це яскраво підтверджують його книжки «25 казочок для маленьких діточок» (1994), «Три бажання» (1996), «Візок казок» (1998), «Король жебраків» (2002), «Іван Сила і брати - розбійники» (2005), «Михайлик-Насміхайлик» (2007) та інші.

Відзначають розмаїтістю життєвого матеріалу, теплом на щирістю відчуттів, печаттю авторської особистості, твори Василя Шкірі вчать і виховують у малих читачів любов до художнього слова, прищеплюють з дитинства потяг до добра, пошану до справедливості, працьовитість й правди, захоплюють жвавою, невимушеною інтонацією, додають якусь, на перший погляд, може й непомітну рисочку до їх світогляду, характеру.

Із кожною новою збіркою Василь Шкіря відкриває для себе щось нове. Це підтвердила і «Тайстра казок». Автор вимогливий у виборі теми, у втіленні її в конкретні образи, у прагненні знайти власний підхід до наявного фактичного матеріалу. Митець слова чітко усвідомлює, що в художньому творі кожна, навіть найдрібніша, на перший погляд, деталь відіграє немало важливу роль. Тому автор намагається, щоб слово було виважене, обдумане і перевірене, щоб дійшло воно до сердець юного читача, щоб принесло максимальну користь у справі морально-етичного та естетичного виховання.
Письменник упевнено зайняв свою нішу у сучасній літературі. Його книжки не залежуються на полицях бібліотек їх читають навперебій насамперед, кому вони адресовані: діти, молодь. «Скільки хлопчиків і дівчаток зачаровувалися героями його творів, переживали за їхню долю, пізнавали світ, сповнений красою, добротою, і мудрістю, - пише у передньому слові Василь Густі. – Це велике, хоч і не офіційне визнання, а офіційним підтвердженням значимості творчого доробку Василя Шкірі стали Всеукраїнська літературна премія імені Володимира Кобилянського за книжку казок «Пригоди Білявчика» та обласна літературна премія імені Федора Потушняка за збір казок «Іван Сила і брати-розбійники», «Таємниця смерекового замку» і «Ранок вечора мудріший».

Сягнувши певних вершин, письменник продовжує творчі пошуки, експериментує, поєднує у казці традиції і новаторство. А разом із цим опановує нові для нього жанри-драматургії для дітей. Тут він у певній мірі, стверджує Василь Густі, прагне продовжити традицію знаної на Закарпатті і Пряшівщині письменниці Ірини Невицької, яка у 20-х роках минулого століття написала чудову п’єсу про Матія Куколку, його пригоди, переживання, любляче серце. Герої Василя Шкірі в казках і у п’єсах для дітей теж чимось схожі на Матія Куколку. Із таких дітей виростають добрі люди –чесні, працелюбні, талановиті, добрі, надійні.

Книжка «Тайстра казок» складається із трьох розділів. У першому «Тайстринка з казочками» вміщено казкові оповіді «Пригоди Ведмедика», «В очі співає, а позаочі лає», «Як Ведмідь лікував радикуліт», «Заєць, корзина і капуста», «Чому Зайчика називають Побійгайчиком», «Заєць-поромщик», «Велосипед для Зайчика», ті інші. У другому розділі вміщено повісті-казки «Пригоди поштарика» і «Ліпше людям давати». Назва третього розділу вельми казкова «Чарівна квітка з-над Бужори». Тут увагу читача приверне історія кохання на три дії у п’єсі «Привертень.

Відрадно зазначити, що художнє оформлення книжки здійснила внучка відомого українського дитячого письменника Володимира Ладижця – Ольга. До речі, це вже не перша збірка, ілюстрації до якої зробила вона. Малюнки пройняті верховинським духом чарівна природа Карпат, ліси, гори і потічки
доповнюють казкові оповіді письменника з Іршави.

Схвально відгукнуся про нову книжку дослідник творчості Василя Шкірі відомий український поет Василь Кузан: він сказав, що його казки популярні, дотепні, мудрі, вони розширюють кругозір, дітлахів, вчать їх дружити, любити, бути щирими, щедрими, активними та моральними. Вони виросли з народного фольклору, з вірувань батьків-дідів-прадідів, з того коріння, з якого виростають свідомі українці з відчуттям гідності, сили та віри, гідні сили своєї нації. головне, що саме він є новатором в українській дитячій літературі.

Свого часу схвально відгукнувся про творчість Василя Шкірі Петро Скунць, Василь Басараб, Василь Кохан, Іван Долгаш, Лідія Повх, Мирослав Дочинець, Федір Зубанич, Андрій Дурунда, Маргарита Меденці, Юрій Шип, Ольга Тимофеєва та інші. Усі вони зазначали, що його книги розумні і захоплюючі, відзначаються глибоким знанням дитячої психології, емоційністю, теплотою і щирістю.

Юні читачі чекають нових, оригінальних творів з-під пера улюбленого письменника.


Віта Горзов
член Національної спілки журналістів України
Категорія : Культура


Loading...
загрузка...