На Хустщині чоловік жорстоко вбив свою співмешканку
Страшний злочин, що стався в цьому році у селі Бороняво, що на Хустщині, викликав широкий резонанс серед громадськості. Під час сімейного конфлікту закарпатець добив до смерті жінку, у будинку якої мешкав. Тіло нещасної виявила рідна донька. Саме 15-річна дівчинка і викликала правоохоронців. Дитина проживала разом із матір’ю та її цивільним чоловіком. У одну мить вона залишилася сиротою…
Тож що трапилося між парою у ту злощасну ніч? Якими були стосунки між співмешканцями раніше? Яке покарання отримав убивця? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».
Бив, поки не перестала дихати
Після дзвінка дівчинки на лінію «102» на місце злочину приїхали поліціанти. Вони підтвердили, що смерть жінки була насильницькою. Одразу ж оголосили підозру 47-річному співмешканцю загиблої. Він зізнався, що між ним та Оленою (імена дійових осіб із етичних міркувань у матеріалі замінено) виникла сварка і він її побив. Івана взяли під варту, а невдовзі йому довелося відповісти перед законом за вчинене.
Як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, 21 липня приблизно о 22 годині, Іван «знаходячись у приміщенні спальної кімнати будинку, у якому проживав разом зі співмешканкою та її неповнолітньою донькою, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх небезпечність та настання наслідків у вигляді спричинення тяжкої шкоди здоров`ю, наніс жінці декілька ударів, правою рукою в область голови». Не витримавши болю, нещасна упала на підлогу. Здавалося, домашній кат на цьому мав би вгамуватися. Але ж ні… він продовжував знущатися над Оленою і «наніс їй ще декілька ударів лівою рукою по правому боці тулуба».
Своїми діями чоловік спричинив закарпатці, згідно з висновками судово-медичної експертизи, «тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер справа, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, що ускладнилося забоєм, набряком речовини головного мозку і внаслідок даної поєднаної травми голови та тулуба». Ці травми виявилися несумісними з життям, тож жінка одразу ж на місці пригоди й померла.
Просив не карати
Як же розгорталися події далі? Неповнолітня падчерка Івана у суді свідчень не давала. А от брат Олени, на подив, жодних претензій до вбивці своєї сестри не висловив і цивільного позову проти кривдника не заявив.
«Мені відомо, що вони останнім часом проживали разом, але я з сестрою не підтримував теплих стосунків та рідко до неї навідувався. Про її смерть мені сповістили того ж дня, коли племінниця повідомила правоохоронців. Які взаємини були між Оленою та Іваном не знаю, у її особисте життя ніколи не втручався», – запевнив він.
Сам же Іван хоч свою провину й визнав і у всьому каявся, але наполегливо просив його суворо не карати, мовляв, убивати нікого не хотів, усе вийшло так трагічно випадково.
«Дійсно того вечора між нами виник конфлікт, – запевнив він. – Я бив її, наносив співмешканці удари руками в область голови та тулуба. Причиною було те, що вона досить часто почала вживати спиртні напої. Це й призвело до останньої сварки між нами. Наразі усвідомив, що допустив кримінальний вчинок, який закінчився трагічно. Тому щиро каюся та вибачаюся перед родичами жінки».
Крім того, Іван заявив, що у зв’язку з його щирим каяттям, хоче аби до нього застосували положення ст. 69 КК України, тобто призначили йому мінімальне покарання за вбивство.
Тим не менше, за місцем проживання сусіди дали чоловікові негативну характеристику і запевнили, що він і раніше зловживав спиртними напоями та в стані алкогольного сп`яніння проявляв неадекватну поведінку, вступаючи у різні конфлікти.
Крім того, за даними обліку ГУНП України в Закарпатській області Іван уже притягався до відповідальності за вчинення аналогічного злочину, однак його судимість на той час була погашена у встановленому законом порядку.
Тож суд визнав закарпатця винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.2 КК України (Умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень) та призначив йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Марина АЛДОН