Українські чоловіки ризикуючи життям тікають від мобілізації через річку Тиса

24-річний український інженер Матвій зараховує себе до щасливчиків. Були моменти, коли він думав, що не встигне. Холодні води річки Тиса, яка є частиною кордону між Україною та Румунією, виявилися набагато грізнішими, ніж він та його тріо колег-ухильників розраховували. Швидка течія віднесла найсильнішого плавця на 200 метрів за течією. Двоє були відкинуті вдвічі на цю відстань, досягнувши іншого берега лише завдяки невеликому диву. "Ми ледве дихали, коли виринули," розповідає Матвій. "Ми ледь не потонули." - повідомляє The Economist's.

Війна перетворила Тису у відчайдушний кордон. Заборонено покидати свою країну на законних підставах, тисячі українських чоловіків призовного віку (від 18 до 60 років) ризикують своїм життям, перепливаючи її. Щонайменше 33 людини потонули з початку війни, наймолодшому було лише 20 років. Число загиблих, ймовірно, набагато більше, кажуть в українській прикордонній службі, оскільки тіла все ще застрягли в очереті під водою і навряд чи будуть знайдені. Після виявлення десятого трупа офіційні особи почали публікувати яскраві фотографії та відео, намагаючись стримати інших. Але зростаючий страх призову в армію та обіцянки кращого життя в Європі змушують чоловіків продовжувати спроби. Румунія заявляє, що лише за перші три місяці цього року зафіксувала 2373 нелегальних переходи з України.

Вихідною точкою для більшості переходів є південна заплава гірського Закарпаття. Територія давно заробляє на життя контрабандою бензину, сигарет та іншого. Подібним незаконним оборудкам завдячують місцеві поселення, які живуть від цього бізнесу. Але ринкові сили змушують місцевих злочинців перейти від торгівлі сигаретами до перевезення призовників. Це ризикований, але прибутковий бізнес, гонорари коливаються від 3000 до 12 000 доларів з людини. Матвій, наприклад, заплатив 5000 доларів. В одному прикордонному містечку кілька запитань пошепки привели до фіксатора, який пропонує конкурентоспроможну ціну в 3500 доларів.

Фіксатор скаржиться, що його робота стає набагато важчою. "Два тижні тому ми їх перебирали, як мух," каже він. "Тепер там сотня солдатів, куди не глянь." За наказом зі столиці територію посилено підрозділами Нацгвардії та десятком нових блокпостів. Офіцери швидко змінюються, що ускладнює налагодження ділових відносин. Фіксатор тепер надає перевагу гірським маршрутам до Румунії, які можуть тривати від десяти годин до кількох днів. "Навіть не пробуйте річку. Вони постійно знаходять тіла в річці. Я не розумію чому."

Інший місцевий контрабандист на ім'я Василь наполягає, що річка залишається найбільш життєздатним шляхом. Зв'язавшись по телефону, Василь каже, що використовує річку, щоб відвідати сім'ю на православні свята. Його маршрути займають пару годин. "Вам просто потрібно знати місця. Я можу показати, де можна перейти, не намочивши яйця." Василь каже, що допоміг із подальшим транспортуванням групи з 96 українців із Румунії після повернення з Великодньої подорожі. Вся група перетнула кордон за один день. Це було вище середнього. Зазвичай це 30-40 осіб на день.

Прикордонна служба України не підтверджує цифри. Але прес-секретар Леся Федорова каже, що нові прикордонні засоби охорони, датчики та дрони зупиняють аж сім із десяти ухильників, перш ніж вони досягають річки. "Хлопці не звикли до закону. Вони одразу ламаються, коли ми їх зупиняємо. Легко зрозуміти, що вони роблять." Спійманих штрафують і передають співробітникам служби безпеки. Багато хто випробовує щастя знову і знову. Одного зупиняли чотири рази.

Пані Федорова показує одну підступну ділянку річки, вище за течією від села Тересва. Саме звідси Матвій вирушив кілька тижнів тому о 5 ранку. Шлях до води передбачає невеликий перехід, а потім небезпечний спуск по слизьких і нерівних берегах. Річка, холодна як лід навіть наприкінці травня, здається спокійною, але часто несподівано буйною, з сильною течією. Торговці людьми віддають перевагу переправі під покровом ночі, тому вони часто залишають молодих людей не підозрюючими про справжню лютість річки, поки не стає надто пізно. Чоловіки травмуються, отримують м'язові спазми, потрапляють у гілки. "Тіло стає некерованим після п'яти хвилин у холодній воді, навіть у гідрокостюмі," каже пані Федорова. "Додайте струм, тривогу, темряву, і жертва перестане боротися за своє життя." Прикордонники вказують на місце, де кілька днів тому знайшли нове тіло.

Розповідаючи про власний передсмертний досвід, Матвій каже, що не пам’ятає, чи бачив прикордонників у річці. Було так темно і страшно, що він міг би їх не помітити, навіть якби вони були. До цього моменту гіди вже давно покинули групу, залишивши їх із розірваними гідрокостюмами та незрозумілими інструкціями. Але на іншому березі річки все пішло на краще. Українці в гідрокостюмах дісталися найближчого румунського села, де їх прийняли місцеві жителі. Поліцейські заповнили документи та поставили печатки в паспортах, які вони носили в водонепроникних пакетах.

Зараз Матвій перебуває в іншій європейській країні, намагаючись зробити кар’єру інженера, яка, за його словами, була б обірвана в Україні. Він розуміє, що інші українці можуть його критикувати, але каже, що ним керував інстинкт виживання. Він надивився досить "сафарі" у своєму місті на заході України, де призовники нишпорять вулицями в пошуках потенційних новобранців. Він все ще вірить у свою країну і наполягає, що Україна продовжить боротьбу за свою свободу та незалежність. Після війни вона може знову піднятися. Але це буде без нього. "Для мене країни більше не існує. Шляху назад немає."

For more information, you can read the full article on The Economist's website.