Як насправді вимикають електрику закарпатцям і що не так з електромережею
Ставлення закарпатців до відключень електроенергії дивує. Коли путінські ракети прилітають в житлові будинки – усіх це бісить та обурює, але ніхто не сумнівається, що винні росіяни.
А коли ці ж ракети прилітають на підстанції, і в оселях українців пропадає світло – винуватять у цьому здебільшого «Закарпаттяобленерго».
Звичайно, з психологічної точки зору це зрозуміло – так легше сприймати дійсність.
Легше вірити в те, що в чомусь, що псує тобі життя, винен той, хто поруч, а не той, хто далеко і недосяжний. А це – лише тимчасовий психологічний захист, не конструктивний у подальшій перспективі.
Тож розберімося, хто винен у тому, що відбувається.
Що треба знати про електромережу
Аби зрозуміти, як влаштована електромережа, треба знати таке.
1. Щоб отримати електроенергію вдома, слід створити замкнуте електричне коло. Це означає, що в такому колі мають бути джерело електроенергії, провідники, які її передають, і корисне навантаження: прилади, що вмикаються в розетку.
2. Поки електроенергія доходить до ввімкненого приладу, певна кількість тепла виділиться через провідники, які підводять електроенергію до будинку. Спеціалісти називають це технологічними втратами. Зимку вони вищі.
3. В Україні переважно використовується мережа змінного струму. Тобто такий струм не має плюса і мінуса, як у батарейці. Плюс і мінус у ньому чергуються з частотою 50 разів на секунду (50 Гц).
Електричне коло складається з двох провідників: фазного, на якому відбувається чергування зарядів, і нульового, який замикає коло і на якому заряду немає, бо на підстанції він приєднаний до землі.
В українських реаліях, для ліній змінного струму, найбільші об’єми електроенергії передаються лініями 750 кВ і 330 кВ. У той час як у розетці – 220 В, тобто у понад тисячу разів менше.
4. Перевагою мережі змінного струму є те, що завдяки трансформаторам легко змінювати співвідношення струму і напруги в потрібний бік.
Генеруючі компанії намагаються виробляти напругу максимально можливого значення, а з боку споживача, навпаки, іде низка понижуючих трансформаторів: від 750 кВ і 330 кВ спершу до 110 кВ, а потім – до 35 кВ і 10 кВ, або відразу зі 110 кВ до 10 кВ.
Мережа 10 кВ в Україні є основною мережею, якою живляться споживачі. Після неї йдуть лише невеликі трансформаторні пункти, які понижують напругу до 0,4 кВ.
Це вже те, що споживають громадяни, ті самі 220 В, тільки в трифазному вимірі. Саме ці лінії, напругою 10 кВ, переважно відключають, коли в тому виникає потреба.
5. За фізичними законами: чим більше навантаження в мережі змінного струму, тим більше падає його напруга і частота.
Щоб побутові прилади витримували і не ламалися, необхідно підтримувати сталість напруги, тобто баланс генеруючих і споживчих потужностей.
Скільки виробляємо – стільки й маємо споживати. І навпаки: скільки споживаємо – стільки й маємо виробити.
Цей баланс між виробленням електроенергії і її споживанням зазвичай підтримується введенням додаткових генеруючих потужностей або відключенням зайвих, щоб не було перенапруги. Коли це неможливо – відключенням чи підключенням споживачів.
Зараз маємо мережу, яка має запас генеруючих потужностей і яка достатньо добре могла б працювати навіть після тимчасової втрати Запорізької АЕС. Просто тому, що разом з нею тимчасово втратилася і значна кількість споживачів.
Ця мережа добре закільцьована для мирних часів, але, як виявилося, недостатньо добре – для воєнного часу. Особливо коли росіяни добре знають, куди бити.
А б’ють вони по генеруючих та регулюючих потужностях, виводячи з ладу високовольтні мережі та підстанції, по ТЕС або по їхніх електричних підстанціях. Через це ми втратили можливість ефективно регулювати потужності в мережі.
Якщо раніше диспетчер, щоб відновити баланс генеруючих і споживчих потужностей давав команду ТЕС або ГАЕС наростити чи скоротити виробництво електроенергії, то тепер він може це робити лише відключенням чи підключенням споживачів. Звідси – непрогнозовані вимкнення та ввімкнення електроенергії.
Скажімо, диспетчер “Укренерго” доводить диспетчеру обленерго інформацію про те, що той може додатково включити в роботу 100 МВт потужності. Той вмикає лінію в роботу, але замість споживчої потужності 100 МВт отримує 150 МВт!
Наприклад, тому, що там усі щось повмикали, бо довго не було світла, або тому, що в нього на лінії включився в роботу якийсь великий споживач електроенергії, наприклад, завод.
Що тоді робить диспетчер? Шукає іншого споживача, який споживає 50 МВт потужності, і вимикає його, щоб в результаті мати 100 МВт потужності. Як це відбувається?
Рядовий споживач, можливо, думає, що сидять міський голова, голова цивільно-військової адміністрації або інший чиновник з картою в руках і ділять, кого відключати, а кого – ні. Або що підприємець приніс хабаря в обленерго, тому його не відключають. Ні!
Для Закарпаття «Укренерго» надає в 4 рази менший ліміт ніж потребує область на свою кількість споживачів. Наша обленерго не є генеруючою компанією, а є тільки розподільником наданого ліміту між усіма чергами.
Саме тому в усіх ситуація однакова. Дали в Києві для області більший ліміт – сидимо з світлом більше, менший – маємо відклоючення по 12-16 годин на добу.